Що розказував нам батько,
Не забудь до скону,
Про Покрову, Матір Божу,
Про святу ікону.
Сарацини підступили
Під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки –
Не дали їм ради.
І коли вже воювали
За рубіж останній,
На всеношній святий Андрій,
А з ним Єпіфаній
(його учень) раптом бачать
Прямо перед ними
У повітрі Матір Божу
З багатьма святими.
І коли вже сил у греків
Зовсім не ставало,
Розпростерла Мати Божа
Біле покривало,
Омофор свій, над їх станом,
Благаючи стиха
Про спасіння того граду
Від біди та лиха.
Підбадьорені святими
Словами  молитви,
Вийшли греки з небезпеки,
Не програли битви.
Й нам в родині Мати Божа
Додавала сили.
Богоматері ікону
Ми дуже любили.
Ще й тепер прохаєм часто,
Зустрівшися з горем:
Покрий же нас, Божа Мати,
Своїм омофором.
Серед нашого народу
Надія не згине,
Поки молишся за грішних,
Свята Берегине.

Діво Пресвятая -
Матір матерів,
Пригорни до серця
Всіх своїх синів.
Освіти їх душі
Світлом золотим,
Виповни любов’ю
Неспокійний дім,
Научи, як землю
Вберегти від зла,
Розумом, діянням
І крилом тепла.
Зоря-зоряниця,
Сонце доброти,
Землю України
Щастям освіти!

Осіннє свято - Свята Покрова,
Земля встелила синій цвіт.
Церковний дзвін луна довкола
І в глибину душі проліг.
Спішили  люди, діти гомоніли,
Двері відчинені у Храм.
На цвинтарі квітки розцвіли, 
Святково скрізь: і тут і там.
Кружляє лист в прощальнім танці,
Ще вітер дмухає теплом.
Квітки неначе в вишиванці,
Гаптує осінь золотом.
Цнотлива хмарка, ледь периста
Обняла верші купола.         
Цей Всесвіт Божий і Пречистий
Безмежний Божого добра.
Захисти Край від зла, руїни...
Ось ця молитва є Тобі.
Може в промінчику осіннім,
Чи може в блиску з хоругвів
Прилинеш пташкою із неба,
Як то грайливе ластів'я?
І тихо-тихо поцілуєш
Мене, як матір і дитя.
Немає в світі більше щастя,
Як жити з волею в Краю,
Осіння сповідь і причастя
Тобі сьогодні я несу.
За Україну, за Свободу,
За рідний Край, за вояків!
Я українка із народу
Та, що не зламана з віків.
І, якщо я впаду зненацька,
Чи ворог прийде поглумитись,
Покрий Святим нас Омофором
Щоб Україні вічно жити!

Як вороги колись палили
Константинополя жита -
Покрови хусткою накрила
Всіх Богородиця свята.
Коли навколо царство змови
Марнує прожиті літа,
Накриє хусткою Покрови
Нас Богородиця свята.
Молитва з Богом є розмова,
І часто подумки без слів,
А Бога Матері Покрова
Хай вбереже від ворогів.
Від сил кривавих і ворожих,
Що нашу землю гнітять знов,
Хай буде завжди на сторожі
Від Богородиці Покров.

Прохаємо, Покрiвонько,
Від лиха нас укрити,
Й здоров’ячко благаємо
Гарненько обновити.

О, Мати Божа! Ми - твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти.
Тебе благаєм, уклінно просим,
До Тебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи.