Гарно ж як! Розставатись не хочеться.
Сонце світить для нас з висоти.
Біла хмарка у небі клубочиться
І назавжди не хочеться йти
З цього дому, що вікними світиться
Й закликає у затишний клас.
То ж коли доведеться нам стрітися,
Щоб вернулось дитинство до нас.
Та дитинству уже не вернутися,
Час стрілою у вічність летить.
Мрії наші повинні всі збутися,
Ну, а юність — всього лише мить
У житті, що вирує і вруниться,
Й дуже швидко летить в майбуття…
Пагінець молоденький проклюнеться,
Щоб продовжити наше життя.
І прийдемо до школи батьками ми
Щоб за руку дітей привести.
То ж науку і школу ми славимо,
А сьогодні вже час нам іти.

От скінчились уроки, скінчилось навчання, Розставання надходить нам час. І звучать найщиріші і милі вітання Й побажання найкращі для нас. На лінійку зібралась уся наша школа Й пролунає останній дзвінок. І проляжуть дороги аж за виднокола, В серці лишиться кожен урок. 10 років ми стежку до школи топтали І по снігу й по щедрій росі. В рідній школі росли і знання здобували І дружити навчилися всі. А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм, Щоб пізнати життя й дивосвіт. Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм — Нам бентежних сімнадцять літ! Тут лишаєм дитинство і спогади чисті. І йдемо в невідомі світи. Рідна школо! По доброму і урочисто Рідним вогником з вікон світи! Ми виходимо звідси вершини долати Та робити нові відкриття. Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати Кожен день, кожен раз — все життя!

Подає в ранковій тиші школа
Дзвоника останні позивні...
І на серці терпко, як ніколи:
Ти ще учень й одночасно - ні.
Не було щасливішого в світі...
І старий учитель - стріхи брів -
В юнім колі, в білому зацвітті
Молодо і сам собі зацвів.
І ця Танька, Танечка, Тетяна,
В котру був закоханий весь клас,
Підійшла до тебе і неждано
Запросила на прощальний вальс.
Прощавай, шкільна скрипуча парто,-
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Як не думав - не знайшлося слова.
Може, й ні до чого тут слова?
Рук торкалася коса шовкова -
І хмеліла в танці голова...
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра нас?
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний прощальний вальс...

Відзвеніли шкільними дзвінками,
Десять років швиденько пройшли,
З того часу як прийшли ми малюками,
А тепер ми вже — випускники.
Школа нас вела дорогою знань.
Став міцним і дружним класний круг.
І завжди був поруч разом з нами
Шкільний наш учитель — кращий друг.
Як хочеться пройти по коридорах,
Почути шепіт, перемоги скрик.
Зібрати квіти у велику гору
І кинуть їх вчителю до ніг.

Було це неначе вчора
Прийшли ми в перший клас
І Вас привітали хором
І вчились полюбити Вас
Було нам всього по 6 років
Звали нас всі «малюки»
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось – ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли
І заспокоювались нами
Було – і нас розвеселяли
І витирали слізки нам.
І поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці
Вже нас контрольні не лякали
Від Вас ми чули «молодці».
Було нам цікаво писати й читати
Розвязувать вправи було до душі
Раділи Ви, матуся й тато
Коли ми виразно читали вірші.
Ви до нашого рідного слова
Прищепили повагу й любов
Ви навчили нас рідної мови
Щира дяка Вам знову й знов.
За нас були спокійні мами
Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами
Навчання, працю і свята.
Ви нас навчили чесно жити
Єднатися в нелегкий час
Ми класом почали дружити
З’явились справи спільні в нас.
Ми полюбили фізкультуру
Росли й міцніли з кожним днем
Збирали ми макулатуру
Було в нас свято не одне.
У дні народження ми з вами
Ділили ласощі на всіх
Пекли торти нам наші мами
Пісні звучали, жарти, сміх.
А наші походи до бібліотеки?
Бо ми ж полюбили читати книжки
Про нинішній час, про події далекі
Бувальщини, оповідання і науки.
А концерти у залі шкільному
Цирк, театр? Як цікаво було
Ми в ці дні не спішили додому
Скільки їх за чотири роки спливло.
Останнє нині в нас побачення
Нам сумно розлучатись з Вами
І просимо у Вас пробачення
Ми найщирішими словами.
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк,
А хтось одержував двійку,
Вступав з товаришем в бійку,
Базікав часто безупинно,
Та Ви прощали нам провини.
Для нас Ви були друга ненька
Жаліли щиро нас маленьких
І нашим мамам завжди радо
Давали добрі Ви поради.
Скажіть, де маємо знайти такі слова,
Щоб побажати щастя-долі, удачі і добра?!
Розцілувать Вас доволі
Бо ж прощання прийшла пора.
Прийміть же ще раз привітання – найпалкіші,
А з ними побажання – найщиріші -
Добра, поваги, злагоди, любові,
Багатої на щастя долі.
Тож прийміть уклін від нас земний
Хай дасть Вам Бог прожити ще 100 літ
І залишити у житті лиш добрий слід!